Виховуємо стійкість – поради для батьків і вчителів
Для цього дорослим потрібно:
- Говорити з дітьми. Чесно, просто і впевнено відповідати на запитання, які виникають у дітей. Уважно вислуховувати їхню думку. Допомагати проговорювати та називати почуття й емоції. Не залишати дітям місця для сумнівів (наприклад, “я завжди буду про тебе піклуватися”).
- Створити емоційно безпечний простір для дитини. Проводити з нею час, гратися, читати, бути в полі зору дитини.
- Обмежити кількість часу, що проводиться за переглядом новин.
- Пам’ятати, що стрес від війни посилює щоденні побутові стреси. Дитина може демонструвати нетипові для неї реакції на звичайні події (наприклад, невдало складений тест із навчальної дисципліни, помилки тощо). Дорослий повинен заспокоїти й дати впевненість, що в будь-якому випадку її розуміють і підтримують.
- Дотримуватися розпорядку дня, причому бажано, аби він був якомога схожішім на довоєнний. Це дасть змогу мінімізувати стрес.
- Подбати про себе. Це дасть змогу відновити власний ресурс, щоби й надалі піклуватися про дитину.
- Повторювати дітям, що з ними все буде добре. З іншого боку, проговорити деталі плану евакуації, якщо обставини зміняться. Також варто пояснити, що кожен нині виконує свою роботу для перемоги та розбудови стабільного майбутнього: дорослі – працюють (військові, тероборона, волонтери та ін.), діти – навчаються, і це їхня, не менш важлива робота.
- Відслідковуйте незвичайну поведінку дитини з метою не пропустити ознаки тривожності чи страху, які вона не може передати словами.
- Долучайте дитину до допомоги, принаймні, у побутових справах, що вона може виконувати, відповідно до свого віку. Так вона почуватиметься впевненіше.
- Говорити з дитиною про майбутнє, мріяти та будувати плани. Їй потрібна впевненість, що погані часи обов’язково закінчаться.